Стаття присвячена проблемі програмно-норативного забезпечення процесу спортивної підготовки стрибунів у висоту, які тренуються в групах базової спеціалізованої підготовки та групах підготовки до вищих досягнень у дитячо-юнацьких спортивних школах, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних школах олімпійського резерву з легкої атлетики та школах вищої спортивної майстерності. За допомогою статистичного дослідження здійснена спроба з’ясувати реальний кваліфікаційний рівень підготовленості українських стрибунів у висоту студентського віку (18-22 років) та ступінь відповідності Програмних кваліфікаційних вимог рівню сьогоденних результатів спортсменів.