Кафедра теоретичних основ олімпійського та професійного спорту (ТООтаПС)

Постійне посилання на фонд

https://eir.nuos.edu.ua/handle/123456789/147

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 34

Актуальні проблеми побудови тренувального процесу спринтерів на етапі вищої спортивної майстерності
(2021) Соколов, О. Ю.; Бірюк С. В.
В роботі розглянуто актуальні проблеми побудови тренувального процесу спринтерів на етапі вищої спортивної майстерності. Результатами дослідження підтверджено, що побудова тренувального процесу спортсменів-спринтерів на етапі вищої спортивної майстерності, повинна здійснюватися на основі системно-структурного методу планування річної підготовки, що дозволяє забезпечити оптимальну динаміку тренувальних навантажень і змагальної діяльності, цілеспрямоване поєднання різних тренувальних програм і методів підготовки. Запропонована модель розподілу тренувальних навантажень за структурними елементами річного макроциклу підготовки легкоатлетів-спринтерів дозволила підвищити його ефективність і покращити результати в основній змагальній вправі.
Аспекти вдосконалення ритмової структури бар'єрного бігу у жінок (на прикладі бігу на 100 м з бар'єрами)
(2021) Гринько, В. С.; Бірюк С. В.
Раціональний ритм є одним з провідних факторів, що визначає високий спортивний результат у бар'єрному бігу. Він є найважливішим критерієм правильності та раціональності техніки бар'єрного бігу, вважають спеціалісти. Метою роботи було розкрити шляхи вдосконалення ритмової структури бар'єрного бігу у жінок на дистанції 100 м з бар'єрами. Порівняльний аналіз кінематичних характеристик ритмоструктури бігу з бар'єрами у спортсменок різної кваліфікації сприяв виявленню додаткового критерію оцінки ефективності виконання цілісної вправи. Порівняння було спрямоване на пошук таких показників ритмоструктури, значення яких у бар'єристок різної кваліфікації неоднакові. Було розроблено методичні рекомендації, щодо використання засобів технічної підготовки бар'єристок різної кваліфікації.
Використання бігових навантажень для розвитку фізичних якостей висококваліфікованих легкоатлетів з бігу на 400 метрів з бар’єрами
(2020) Малкова, К. В.; Деркач В. М.
В даній роботі завдання – виявлення вдосконалення методики тренування кваліфікованих легкоатлетів на основі розвитку спеціальної витривалості, витривалості та розвитку швидкісних якостей спортсмена за допомогою бігових навантажень. Проаналізовані джерела розповідають тільки про те, як підвищити спеціальну витривалість спортсмена. Оскільки підготовка спортсмена легкоатлета включає в себе не тільки спеціальну витривалість, а й розвиток швидкісних даних спортсмена, загальної витривалості, технічної підготовки, то в магістерській роботі будуть розглянуті різні бігові навантаження для підвищення усіх якостей, потрібних для покращення результату спортсмена бар’єриста. Об'єктом дослідження є цикл підготовки спортсменів легкоатлетів. Предметом дослідження є аналіз бігових навантажень у підготовці висококваліфікованих легкоатлетів з бігу на 400 метрів з бар’єрами. Для вирішення завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових та літературних джерел, аналогія з подібними, узагальнення, порівняння, спостереження. Кваліфікаційна робота робота містить наступні розділи: – специфіка бігу на 400 метрів з бар’єрами; – визначення важливих факторів підготовки спортсмена; – наукове дослідження тренувального циклу спортсмена. У першому розділі кваліфікаційної роботи визначено основні параметри з бігу на 400 метрів з бар’єрами, досліджено техніку, теорію проходження. Проведено аналіз потрібних якостей для спортсмена-бар’єриста. Визначені навички, які потрібні для підвищення результату спортсмена. У другому розділі кваліфікаційної роботи були розглянуті технічні аспекти тренування на 400 метрів з бар’єрами, наведений приклад вправ для покращення результату спортсмену, розвитку гнучкості, техніки проходження бар’єру. Розглянуті засоби загальної фізичної підготовки, які допомагають спортсменам підвищувати рівень своєї підготовки, наведені приклади вправ. Також розглянуті бігові навантаження, які використовуються для покращення рівня результату спортсмена з бігу на 400 метрів з бар’єрами. У третьому розділі кваліфікаційної роботи проведений аналіз тренувань за допомогою бігових навантажень для підвищення рівня результату спортсмену та покращення фізичних якостей спортсмена. Наведені приклади тренувань спортсменів для розвитку швидкісно-силових можливостей спортсмена, підвищення рівня спеціальної витривалості та загальної витривалості. Розглянуті інтервальний та повторні методи тренувань. Для підвищення загальної витривалості розписаний річний цикл тренувань. Робота містить 7 таблиць, 52 літературних джерела та додаток. Загальний обсяг дипломної роботи складає 67 сторінок.
Відбір та особливості індивідуального планування тренувальних занять із баскетболу студенток-першокурсниць НУК ім. адмірала Макарова в умовах карантинних обмежень
(2021) Заплотинський, В. С.; Наконечний І. В.
У кваліфікаційній роботі розглянуто питання нормалізації тренувального процесу зі студентками з баскетболу в умовах карантинних обмежень. В якості базисного об’єкту для виконання планових досліджень та постановки експериментально-порівняльних завдань виступав Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова. Досліджено показники первинної фізичної підготовки та стан здоров’я студенток-першокурсниць, які виявили бажання займатись баскетболом на секційних заняття; Проведено оцінку ефективності методичних прийомів і вправ, скомпонованих у різних тренувальних схемах, які використовують при традиційній підготовці баскетболісток в умовах секційних та в умовах індивідуальних занять. Розроблено індивідуально-тренувальні програми розвитку фізичних і функціональних можливостей студенток-баскетболісток в умовах карантинної заборони секційних занять і змагань.
Заcтоcування мiжнародного доcвiду управлiння cпортивними органiзацiями в українcькому cпортi
(2020) Акcьонова, C. О.; Кувалдіна О. В.
Aктуaльнicть теми дaної мaгicтерcької роботи обумовленa тим, що однiєю з нaйбiльш цiкaвих проблем в менеджментi є вивчення оргaнiзaцiйної побудови тa дiяльноcтi мiжнaродних cпортивних оргaнiзaцiй з метою зacтоcувaння отримaнної iнформaцiї в прaктичнiй дiяльноcтi в Укрaїнi.В умовaх, коли Укрaїнa cтaлa рiвнопрaвним членом рiзних мiжнaродних cпортивних об’єднaнь, репрезентує cвої комaнди на Олiмпiйcьких iгрaх, чемпiонaтaх Cвiту i Європи, iнших змaгaннях, мaйбутнi фaхiвцi повиннi знaти про те, якi оргaнiзaцiї мaють cтaтуc мiжнaродних cпортивних, з чого cклaдaютьcя їх цiльовi нacтaнови тa функцiонaльнi облacтi. Знaння, отримaнi при вивченнi доcвiду розвинутих крaїн, мiжнaродного cпортивного руху нa cучacному етaпi, a тaкож cтруктурну побудову тa дiяльнicть нaйбiльших мiжнaродних cпортивних оргaнiзaцiй тa зacтоcувaння цих знaнь в Укрaїнi. Aктуaльнicть подaної проблемaтики пiдтверджуютьcя чиcленними доcлiдженнями, що мaли мicце не тiльки в нaшiй крaїнi, a i по вcьому cвiтi. До нaйбiльш вiдомих зaрубіжних доcлiдникiв з цього питaння можнa вiднеcти Р. Бaрнi, П. Кубертена, Ф. Тейлорa, Ф. Гiлберта, Л. Гiлберта, Г. Гaнта, A. Фaйоля, Л. Урвiка, М. Фоллiта, a тaкож вiдчизняних В. Н. Плaтонова, C. Бубку, М. Булaтовa, М. Пaвлик, М. Дрaгомaнова, М. Зiбер, C. Подолянcького, М. Тугaн-Бaрaновcького, I. Вернaдcького, М. Вольcького, Г. Цехaновcького, К. Воблий, Т. Вaйнaровcького, В. Бaндеру, I. Коропецького тa iн. Cучacне cуcпiльcтво не може уcпiшно функцiонувaти, якщо не буде утворювaти рiзномaнiтнi види оргaнiзaцiй – промиcловi, торгiвельні, зaклaди культури, оcвiти, оргaнiзaцiї фiзкультурно-cпортивного cпрямувaння (cпортивнi школи, cпортивнi федерaцiї, cпортивно-оздоровчi центри тa iн.). Зв’язок роботи з нaуковими прогрaмaми, плaнaми, теми. Квaлiфiкaцiйнa роботa виконaнa зa плaнaми нaуково-доcлiдної роботи кaфедри менеджментa Фaкультету економiки моря НУК тa кaфедри теоретичних оcнов олiмпiйcького тa профеciйного cпорту (зa № 0115U001493).Метa i зaвдaння доcлiження. Метою дaнної роботи є доcлiдження форм i видiв оргaнiзaцiйної побудови мiжнaродних cпортивних оргaнiзaцiй тa їх зacтоcувaння в упрaвлiннi cферою фiзичного виховaння i cпорту Укрaїни. Зaдaчaми доcлiдження є нacтупнi положення: – Мiжнaродний cпортивний рух. Icторiя тa cучacнi оcобливоcтi. – Оргaнiзaцiйнa cтруктурa i дiяльнicть мiжнaродних федерaцiй. – Мiжнaроднi оргaнiзaцiї, якi cприяють розвитку фiзичного виховaння. – Держaвa i мiжнaроднi cпортивнi оргaнiзaцї. – Оргaнiзaцiї тa упрaвлiння cучacним cпортом. – Мiжнaроднi оргaнiзaцiї, якi cприяють розвитку фiзичного виховaння. – Cтворення нaцiонaльних cтруктур з cпорту тa їх iнтегрaцiя в мiжнaродний cпортивний рух – Федерaцiї i профеciйнi клуби, їх cтaновлення тa розвиток. – Зacтоcувaння Європейcького доcвiду профеciйного cпорту в Укрaїнi. Об’єктом доcлiдження є оргaнзaцiйнa побудовa тa дiяльнicть мiжнaродних cпортивних оргaнiзaцiй. Предметом доcлiдження є мiжнaродний cпортивний рух, його оргaнiзaцiйнa cтруктурa тa побудовa.Методи доcлiдження. Роботa cпирaєтьcя нa cучacну оргaнiзaцiйну побудову мiжнaродного cпортивного руху. Здicненi доcлiдження в роботi cпирaютьcя нa нaуковi концепцiї тa теоретичнi доcягнення вiдчiзняних тa зaрубiжних вчених. У роботi були зacтоcовaнi методи порiвняння, aнaлiзу тa cинтезу. Iнформaцiйною бaзою доcлiдження є зaконодaвчi aкти Укрaїни, нормaтивно-прaвовi документи, нaуковi прaцi провiдних доcлiдникiв, публiкaцiї в перiодичних видaннях. Нaуковa новизнa: a) доcлiджено концепцiї теорiї упрaвлiння мiжнaродними cпортивними оргaнiзaцiями вiдповiдно до cучacних реaлiй; б) нaбули подaльшого розвитку пропозицiї щодо зaпропоновaної cиcтеми упрaвлiння в гaлузi. Прaктичне знaчення отримaних результaтiв. Отримaнi результaти доcлiдження у мaгicтерcькiй роботi дaють можливicть вдоcконaлити cиcтему упрaвлiння cферою фiзичного виховaння i cпорту, a тaкож зacтоcовaнi у пiдготовцi cпецiaлicтiв в гaлузi. Aпробaцiя результaтiв мaгicтерcької роботи. Результaти квaлiфiкaцйної роботи було оприлюднено нa IV Мiжнароднiй науково-практичнiй конференцiї «Прiорiтетнi напрями розвитку науки i технологiй» (м. Київ, 2020). Публікaцiї. Результaти квaлiфiкaцiйної роботи опублiковaно в 2 cтaттях тa мaтерiaлaх нaуково-прaктичних конференцiй. Обcяг тa cтруктурa квaлiфiкaцiйної роботи. Квaлiфiкaцiйнa роботa виклaденa нa 80 cторiнкaх тa cклaдaєтьcя зi вcтупу, трьох роздiлiв, виcновкiв, cпиcку викориcтaних джерел, мicтить 2 мaлюнки тa 4 тaблицi.
Контроль функціональної підготовленості веслувальників на різних етапах багаторічного удосконалення
(2021) Щербина, О. О.; Рибак О. Ю.
У кваліфікаційній роботі визначено пріоритетні засоби та методи контролю функціональної підготовленості веслувальників на різних етапах їхнього багаторічного спортивного удосконалення. Узагальнено відомості щодо ролі функціональної підготовки в багаторічному удосконаленні веслувальників. Охарактеризовано основні засоби та методи контролю функціональної підготовленості веслувальників. З’ясовано пріоритетність застосування засобів та методів контролю в багаторічному удосконаленні веслувальників.
Критерії добору до занять велоспортом дітей середнього шкільного віку
(2020) Зубарь, В. А.; Рибак О. Ю.
Актуальність роботи. Велосипедний спорт є одним з найбільш популярних видів спорту в світі серед молоді. Він широко представлений у програмах Ігор Олімпіад, а чемпіонати світу щорічно проводяться з різних видів велосипедного спорту. Сьогодні членами Міжнародного союзу велосипедистів (UCI) є 168 країн. Не менш популярним велосипед стає як засіб пересування, оздоровлення і проведення здорового дозвілля. Велосипедний спорт в наший країні – один з наймасовіших видів спорту. Юнацький велосипедний спорт з’явився в Українській РСР у складі СРСР у 1935 році, а юнацькі досягнення і рекорди фіксуються з 1949 року. У спортивних школах та секціях велосипедним спортом займаються тисячі дітей, підлітків – хлопців і дівчат, які не тільки зміцнюють своє здоров'я, але й набувають необхідних якостей гармонійно розвинених людей, удосконалюють свої духовні й фізичні здібності, стають всесторонньо підготовленими до творчої праці і захисту Вітчизни. Велосипедний спорт – прекрасний засіб загального фізичного розвитку, він сприяє вихованню таких якостей, як витривалість, швидкість, сила, спритність, сміливість тощо. Українські велосипедисти неодноразово ставали олімпійськими чемпіонами, чемпіонами світу, переможцями Велогонки Миру і багатьох міжнародних змагань. Вони успішно виступали на шосе і на треку, а юніори часто вигравали чемпіонати світу. Чемпіонати світу серед юніорів з велосипедного спорту на шосе і на треку(проводяться з 1975 р.) і є гарною перевіркою підготовки спортсменів. За їх результатами значною мірою можна судити про стан розвитку дитячого і юнацького спорту, тобто визначати рівень підготовленості майбутніх олімпійців. В Україні змагання з велосипедного спорту проводяться для чотирьох вікових груп: перша група – 13–14 рр., друга – 15–16 рр., третя – 17–18 рр. і четверта – 19 років і старше. У ДЮСШ проводяться контрольні змагання для спортсменів 11–12 років, але офіційні старти даються юним спортсменам лише з 13 років. В Україні підготовка резерву для збірної команди країни покладена в основному на ДЮСШ, СДЮШОР і ШВСМ. Заняття проводять в групах початкової підготовки, в учбово-тренувальних групах в групах спортивного удосконалення і вищої спортивної майстерності. З віком та підвищенням кваліфікації спортсмени переходять з групи в групу. Ще одною формою організації занять молоді спортом у нашій країні є спортивні класи в загальноосвітніх школах та шкільні спортивні секції. У них приймаються обдаровані діти з прилеглих районів, заняття з ними проводять тренери і викладачі фізичної культури. Така мережа спортивних організацій для масових занять спортом сприяє покращенню здоров'я дітей, виховує навички здорового способу життя, а також забезпечує планомірний добір і підготовку спортсменів високого класу – кандидатів у збірні командиУкраїни. Ефективність системи позакласної роботи з підготовки велосипедистів і підвищення їхньої спортивної майстерності забезпечується багатьма чинниками: науково обґрунтованою організацією тренувального процесу, якістю спорядження, наявністю спортивних баз для занять велосипедним спортом тощо. Величезну роль в процесі виховання відіграє педагогічне керівництво і постійний лікарський контроль, а починається все з комплектації груп, тобто з добору до занять велосипедним спортом. Тому удосконалення системи ї критеріїв добору здобувачів базової середньої освіти у спортивні секції з велосипедного спорту є важливим та актуальним науково-практичним завданням.Мета роботи – науково обґрунтувати систему і критерії спортивного добору юних велосипедистів середнього шкільного віку на початкових етапах багаторічного спортивного удосконалення. Об’єкт дослідження – навчально-тренувальний процес здобувачів базової середньої освіти у спортивній секції з велосипедного спорту. Предмет дослідження – критерії та особливості спортивного добору і підготовки юних велосипедистів середнього шкільного віку. Завдання роботи: 1. Проаналізувати проблеми добору юних велосипедистів на різних етапах їхнього багаторічного спортивного удосконалення за даними наукової та методичної літератури. 2. Обґрунтувати фізіологічні характеристики учнів середнього шкільного віку базової середньої школи. 3. Виявити особливості фізичної та технічної підготовленості учнів базової середньої школи, які займаються при шкільних секціях велосипедним спортом. 4. Визначити й обґрунтувати основні критерії добору юних велосипедистів середнього шкільного віку на різних етапах їхнього багаторічного спортивного удосконалення. Методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення спеціальної наукової та методичної літератури, педагогічне спостереження тренувальної та змагальної діяльності юних велосипедистів, опитування, анкетування, методи вивчення рівня фізичного розвитку та рухових здібностей, пасивний педагогічний експеримент. Практична значущість роботи. Отримані результати у вигляді удосконалених критеріїв добору юних велосипедистів середнього шкільного віку на різних етапах багаторічного спортивного удосконалення представляють інтерес для широкого кола спортсменів та фахівців галузі ФКіС, так як дають змогу підвищити ефективність їхнього добору й підготовки.
Методика навчання основам фізичної підготовки віськовослужбовців зброних сил України
(2021) Шевченко, Р. Е.; Кувалдіна О. В.
У кваліфікаційній роботі проаналізовано особливості професійно-прикладної фізичної підготовки, методичні положення побудови спеціальної фізичної підготовки, розроблено вимоги до психофізичних якостей фахівців. Результати досліджень засвідчують, що ефективність навчання фізичної підготовки військовослужбовців підвищується за умови високого рівня фізичної підготовленості молоді та позитивної мотивації до майбутньої військової діяльності. Визначено компоненти психологічної готовності військовослужбовців до професійної діяльності: мотиваційний – передбачає формування позитивної мотивації військовослужбовців до військової діяльності; когнітивний – наявність у військовослужбовців ґрунтовних теоретичних знань; емоційно-вольовий – наявність позитивного емоційного настрою та ситуаційної тривожності військовослужбовців до військової діяльності. Установлено показники, рівні мотиваційної сформованості та психологічного прагнення військовослужбовців до професійної діяльності. Виявлено п’ять груп формування мотивів, які спонукали до служби.
Моделювання спеціальної фізичної підготовки кваліфікованих важкоатлетів у річному циклі тренувань
(2020) Шинкаренко, А. В.; Мартин В. Д.
Актуальність. На сучасному етапі розвитку теорії і методики тренування у важкій атлетиці особливого значення набуває проблема підвищення ефективності тренувального процесу важкоатлетів. Тому в сучасній теорії спорту одне з важливих місць належить проблемі раціональної побудови тренування. До цього питання зверталися такі відомі спеціалісти, як Платонов В. Н., Єрмаков С. С., Шустін Б. Н. та інші. За останні двадцять років ряд спеціалістів вказували на необхідність побудови моделей підготовки важкоатлетів високих спортивних розрядів для ефективного керування навчально-тренувальним процесом. В зв’язку з цим на наш погляд, універсальним і ефективним інструментом більш глибшого пізнання внутрішніх закономірностей, властивих явищам і процесам в спортивній підготовці, є моделювання. Хоча ефективність використання моделей для організації і корекції тренувального процесу спортсменів, які ще не піднялись до вершин спортивної майстерності, безсумнівна. Але на сьогоднішній день нема однієї точки зору на вирішення цієї проблеми. Гостра необхідність у диференційованій розробці методики побудови спортивної підготовки висококваліфікованих важкоатлетів з врахуванням вагових категорій все більше усвідомлюється фахівцями, але поглиблені дослідження в цьому напрямку відбуваються вкрай повільно. І до теперішнього часу не отримала експериментального обґрунтування раціональна побудова тренувального процесу важкоатлетів високої кваліфікації. Програмування тренувального процесу має на меті, з врахуванням всього нового та прогресивного, що досягнуто наукою та практикою, дати вірний напрямок пошуку, а на перспективу поставити суто конкретні цілі та завдання. Виходячи з вищесказаного розробка моделей тренувальних навантажень висококваліфікованих важкоатлетів є актуальною як для теорії, так і для практики важкоатлетичного спорту. Об’єкт. Тренувальний процес важкоатлетів у річному макроциклі. Предмет. Тренувальні навантаження висококваліфікованих важкоатлетів. Мета. Покращити систему підготовки висококваліфікованих важкоатлетів шляхом розробки моделей тренувальних програм в річному циклі. Завдання: 1. Вивчити засоби і методи моделювання у важкоатлетичному спорті. 2. Визначити структуру тренувальних навантажень кваліфікованих важкоатлетів у річному макроциклі. 3. Розробити моделі тренувальних навантажень важкоатлетів високої кваліфікації у річному циклі тренувань. Методи: – Теоретичний аналіз та узагальнення науково-методичної літератури. – Педагогічне спостереження. – Аналіз тренувальних щоденників та протоколів змагань. – Методи математичної статистики (визначення середньоарифметичної величини стандартного відхилення, достовірність розбіжностей за t-критерієм Ст’юдента). Наукова новизна: – вперше розроблено моделі тренувальних навантажень та проаналізована їх динаміка кваліфікованих важкоатлетів в річному макроциклі; – доповнено теоретичні засоби моделювання у важкоатлетичному спорті; – з’ясовано структуру тренувальних навантажень кваліфікованих важкоатлетів в залежності від вагових категорій. Практичне значення. Передбачається, що результати дослідження суттєво доповнять і розширять теоретико-методичне обґрунтування системи підготовки висококваліфікованих важкоатлетів. Результати дослідження передбачається впровадити в тренувальний процес висококваліфікованих важкоатлетів Львівщини.
Навчання починаючих фехтувальників раціональній техніці пересування та застосування її в змагальній діяльності
(2020) Самбурська, А. А.; Яцунський О. С.
В даний час як на міжнародних, так і на змаганнях, спостерігається тенденція до зміни техніки пересування провідних фехтувальників. Проаналізувавши результати останніх виступів як провідних фехтувальників на шпагах, так і основного складу виступаючих на міжнародних змаганнях, можна зробити висновок, що при однакових загальних фізичних, швидкісних даних та арсеналу технічних і тактичних прийомів, кращих результатів досягають фехтувальники, які вміють раціонально і ефективно пересуватися на полі бою. Основна роль в досягненні високих результатів зводиться до боротьби за дистанцію. Суть цієї боротьби полягає в тому, щоб, як можна більш непомітно для противника увійти в дистанцію дозволяє виконати результативну атаку, яка виключає можливість застосування суперником захисних дій. Для того, щоб непомітно скоротити дистанцію – ефективніше пересуватися стрибками, а не кроками. Але при пересуванні стрибками змінюється навантаження на ноги – збільшується частота руху ніг і швидкість пересувань, і при цьому потрібно стежити, щоб центр ваги рухався прямолінійно. Отже, потрібно вносити деякі зміни в навчально-тренувальний процес, як діючих спортсменів, так і новачків. Але саме в навчанні новачків потрібно приділяти велику увагу психологічній підготовці в техніці пересування. Вагома так само причина перегляду техніки і тактики пересування, через зміни правил змагань з фехтування на шпагах. Раніше змагання проводились по системі – два попередніх кола, а з 32-х або з 16-ти, проводиться втішний тур – де спортсмени після чергового бою, якщо не потрапляли в наступний тур, мали можливість провести додаткові бої і при успішному проведенні вийти в наступний тур. Зараз змагання проводять по олімпійській системі – попередні бої, а потім тур прямого вибування до фіналу. Відповідно зменшилась кількість проведених боїв, але збільшилася динаміка фехтувального двобою, отже, виникла проблема розвитку спеціальної витривалості і рухових навичок у юних шпажистів, вже на самих ранніх етапах навчання. У зв'язку з тим, що підвищилася динамічність проведених боїв, метою наших досліджень є – розробка нової системи навчання, що дозволяє в найкоротший період часу домогтися цілковитого освоєння техніки пересувань юних шпажистів.
Організаційно-методичні основи оздоровчого велоспорту для школярів ЗОШ № 44 м. Камянське Дніпровської області в умовах карантинних обмежень
(2021) Козаков, Я. Ю.; Наконечний І. В.
В роботі розглянуто питання нормалізації тренувального процесу з велоспорту в умовах карантинних обмежень. В якості базисного об’єкту для виконання планових досліджень та постановки експериментально-порівняльних завдань обрана ЗОШ № 44 м. Камянське Дніпровської області. Школа розташована поряд із ДЮСШ і має потужну секцію велоспорту, в якій навчаються учні декількох шкіл міста Камянске. Вивчено загальні принципи та засоби спортивної діяльності в загальноосвітніх школах в умовах карантинних обмежень. Розглянуто на прикладі секції велоспорту особливості тренувальних та оздоровчих занять школярів під час дії карантинних обмежень різного режиму. Розроблено раціональну організаційно-методичну схему проведення занять з велоспорту на основі часткової заміни низки провідних тренувальних елементів, небезпечних під час пандемічних ускладнень.
Організаційні механізми державного управління у сфері фізичної культури і спорту в Миколаївській області
(2021) Василюха, С. В.; Марцінковський І. Б.
У роботі розглянута державна політика у сфері фізичної культури та спорту й зроблений аналіз стану фізичної культури і спорту в Україні та у Миколаївській області. Було з’ясовано про розбіжності у розумінні й трактуванні поняття «спорт» в Україні з прийнятими у європейських та ряді країн світу, що потребує подальшого інституційного реформування сфери фізичної культури і спорту та вдосконалення законодавчої бази для подальшого їх функціонування з підтримкою держави спорту вищих досягнень та юридичного врегулювання діяльності галузі. Стратегічно важливим у цій галузі є вдосконалення регіональної системи управління, що забезпечує поліпшення фізкультурного руху країни загалом. Показано, що сформовані умови функціонування фізичної культури і спорту в регіонах сприяли запровадженню різноманітних управлінських підходів, появі різних систем менеджменту, подальший розвиток яких пов'язаний з триваючим процесом реорганізації системи управління галуззю, а також з продовженням розробки її нормативно-правової бази, як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях. Дійшли висновку, що універсальним методом стратегічного управління розвитку галузі фізичної культури і спорту є впровадження програмно-цільового планування, яке містить комплекс взаємопов'язаних планових завдань і програмно-методичних, організаційних і соціально-економічних заходів, узгоджених за виконавцями і наявних ресурсів. Програми розвитку фізичної культури і спорту, повинні входити до об’єднаних програм розвитку міста, регіону та країни загалом і вирішувати: комплексний розвиток фізичної культури і спорту; підготовку кваліфікованих спортсменів; фізичне виховання дітей і молоді; підготовку і підвищення кваліфікації фізкультурних кадрів; наукові дослідження з найважливіших проблем фізичної культури і спорту, розширення інформаційної бази, програмно-методичне забезпечення. Підставою для розподілу фінансування між видами спорту та між членами збірної команди на наступний спортивний сезон служать сумарні рейтингові бали після закінчення сезону. Для вирішення зазначених аспектів повинна існувати ефективна система різнорівневого державного управління із взаємодією зі спортивними громадськими організаціями.
Особливостi органiзацiї фiзичного виховання i спорту у рiзних країнах свiту
(2020) Мохнацька, Н. I.; Бірюк С. В.
Актуальнiсть. Реформування вiтчизняної системи освiти за Болонськими та свiтовими стандартами визначило досить гостру необхiднiсть наукових пошукiв методiв оптимiзацiї, удосконалення сучасної системи фiзичного виховання учнiв загальноосвiтнiх шкiл України. Питання реформування вимагає не калькування захiдних стандартiв, а пошуку власного шляху, врахування досвiду передових країн свiту у сферi фiзичного виховання дiтей та юнацтва. Важливим джерелом визначення сучасної стратегiї розвитку сфери фiзичного виховання в Українi є аналiз передового досвiду органiзацiї навчально-виховного процесу, дослiдження закономiрностей та тенденцiй розвитку цiєї важливої складової частини освiтньої сфери на Європейському континентi та в свiтi загалом. Завдяки майбутньому реформуванню шкiльної освiти ми даємо змогу довести її до вiдповiднiстi європейських стандартiв, що вкрай необхiдно для України як асоцiйованого члена Євросоюзу. Як вiдзначається в низцi державних програмно-нормативних документах, європейська iнтеграцiя України передбачає приєднання до конвенцiй Ради Європи, якi стосуються розвитку фiзичної культури i спорту. Наголошується на необхiдностi проведення аналiзу ефективностi спiвпрацi та визначення дiєвого механiзму впровадження в Українi мiжнародних програм, досвiду роботи iноземних держав з розвитку зазначеної галузi. Актуальнiсть дослiдження зумовлена цiннiстю досвiду країн Європи i свiту в реформуваннi системи фiзичного виховання школярiв для вдосконалення названої системи в сучаснiй Українi. Тому не випадково питання органiзацiї i методики фiзичного виховання в зарубiжних країнах цiкавлять багатьох сучасних українських та зарубiжних фахiвцiв, а саме: Турчик I. Х. (2005), Турчина А. I. (2003), Вiльчковського Е. С. (2004), Волкова Л. В. (2003), Т. Ю. Круцевич (2004), О. С. Куц (1995), В. М. Лабскiр (2003), Л. П. Сергiєнка (2001), Б. М. Шиян (1999), С. І. Гуськова (2000), А. П. Зотова (2002), Д. А. Крадман (1973), Z. Krawczyk, А. Malska (1997), Т. Lisicki, В. Wilk (2005), J. Pospiech (2001), Z. Jaworsky (2001) та iн. Аналiз лiтературних джерел i наукових дослiджень свiдчить про те, що проблема даної роботи є значно актуальною для сучасного суспiльства, в зв’язку з євроiнтеграцiєю України та реформуванням нацiональної шкiльної освiти. Отже, актуальнiсть цiєї проблеми, її недостатнє висвiтлення в педагогiчнiй теорiї зумовили вибiр теми. Об’єкт дослiдження – система шкiльного фiзичного виховання i спорту у рiзних країнах свiту. Предмет дослiдження – мета, завдання, змiст i форми фiзичного виховання та спорту у рiзних країнах свiту. Мета – дослiдити особливостi органiзацiї фiзичного виховання i спорту школярiв у рiзних країнах свiту, з метою пошуку шляхiв удосконалення сучасної системи фiзичного виховання учнiв загальноосвiтнiх шкiл України. Завдання: 1. Провести аналiз спецiальної лiтератури з проблеми сучасних тенденцiй розвитку системи фiзичного виховання i спорту у рiзних країнах свiту. 2. Проаналiзувати програмно-нормативнi основи фiзичного виховання i спорту Європейської та Американьської шкiльної освiти. 3. Виявити базовi iдеї i принципи органiзацiї системи фiзичного виховання i спорту Європейської та Американьської шкiльної освiти. 4. Проаналiзувати сучаснi тенденцiї iнтеграцiї Української шкiльної освiти в свiтовий освiтнiй простiр. Новизна роботи полягає у здiйсненнi аналiзу сучасного стану фiзичного виховання та спорту в європейськiй та свiтовiй шкiльнiй освiтi; у розкриттi принципiв, провiдних тенденцiї та специфiки органiзацiї викладання предмету “Фiзкультурна освiта” у країнах свiту. В розробцi рекомендацiй щодо можливостей використання досвiду органiзацiї фiзичного виховання та спорту країн свiту у реформуваннi шкiльної освiти України на сучасному етапi. Практична значення дослiдження роботи полягає в узагальненнi та поширеннi iнформацiї про шкiльне фiзичне виховання i спорт у країнах свiту, досвiд яких може бути використаний у системi фiзичного виховання школярiв України. Апробацiя результатiв. Результати дослiджень не було представлено на конференцiї. Структура та обсяг магiстерської роботи. Текст магiстерської роботи викладений на 80 сторiнках. Вона складається зi вступу, трьох роздiлiв, висновкiв i списку використаних джерел, який мiстить 49 посилань лiтератури, серед них 4 – зарубiжних. Цифровi данi представлено у 8 таблицях та iлюстровано 5 рисунками.
Особливості морфологічних показників та фізичних якостей школярів 11–12 років, які займаються в секції футболу
(2021) Коротков, Д. О.; Яцунський О. С.
В кваліфікаційній роботі проведено дослідження морфологічних показників та фізичних якостей школярів, які займаються в секції футболу. Проаналізовано навчально-методичну літературу з проблеми дослідження. Визначено вплив занять футболом на морфологічні показники та фізичні якості школярів, які займаються в секції футболу. Доведено ефективність впливу занять футболом на морфологічні показники і фізичні якості школярів, які займаються в секції футболу. Показники експериментальної групи виявились за всіма параметрами вищими в порівнянні з контрольною групою. Таким чином підтверджена гіпотеза дослідження, що регулярні заняття футболом сприяють підвищенню рухової активності школярів і є потужним фактором, який позитивно впливає на фізичний розвиток і фізичні якості школярів.
Особливості організації оздоровчого фізичного виховання дітей шкільного віку з ослабленим здоров’ям
(2020) Каганець, Д. В.; Марцінковський І. Б.
Актуальність дослідження. Перехід на навчання з 6-річного віку, інтенсифікація навчальної діяльності, докорінна перебудова позашкільної трудової діяльності, збільшило кількість дітей з ослабленим здоров’ям, що вимагає розроблення системи заходів на науковій основі, спрямованих на збереження, зміцнення і розвиток здоров’я дітей та підлітків, застосування обґрунтованих рекомендацій режиму праці та відпочинку з врахуванням стану їхнього здоров’я (Аксьонова О. П., 2005). Згідно даних Міністерства охорони здоров’я за 2008 рік, лише 23 % дітей є практично здоровими, 29 % мають функціональні відхилення, 47 % страждають на хронічні захворювання, така тенденція відзначалася впродовж останнього десятиріччя, збереглася вона й у 2019 році. Окрім того, низка смертельних випадків під час занять фізичною культурою хвилює не тільки батьків, але викликає стурбованість спеціалістів у галузі медицини й фізичного виховання, суспільства загалом. За даними Міністерства освіти і науки за останні сім років в Україні на уроках фізичної культури померло чотирнадцять школярів (М’ягкий О. В., 2011). Держава Україна проявляє увагу до здоров’я громадян шляхом залучення їх до активних занять фізичної культурою і спортом, що знайшло своє відображення в Законі України «Про фізичну культуру і спорт», уведеного в дію Постановою Верховної Ради України за № 3809-ХІІ від 24 грудня 1993 року, який доповнювали і змінювали у 1995, 2000, 2001, 2004, 2005, 2006, 2007, 2010, 2011, 2012, 2014, 2015, 2017 та 2018 роках. Законом гарантуються права громадян на заняття фізичною культурою і спортом, визначаються і характеризуються сфери та напрямки впровадження фізичної культури. Постанова Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про фізичну культуру і спорт» зобов’язала Кабінет Міністрів України прийняти «Державну програму розвитку фізичної культури і спорту», яка була затверджена Указом Президента України у червні 1994 року. 1 вересня 1998 року в Україні була прийнята програма «Фізична культура – здоров’я нації». Державні програми розвитку фізичної культури і спорту в Україні спрямовані на практичну реалізацію Закону України «Про фізичну культуру і спорт». «Державні вимоги до фізичного виховання» містять основні концептуальні поняття, характеристику рівнів, змісту та форми фізичного виховання (Шиян Б. М., 2010). Незважаючи на значні успіхи медицини, що дозволило значно знизити захворюваність і смертність загалом у популяції, в тому числі й серед дітей, покращення фізичного виховання підростаючого покоління нашої країни, проблема фізичного виховання школярів з різними відхиленнями стану здоров’я продовжує залишатися актуальною. Практичний досвід показує, що цей контингент школярів особливо потребує оздоровчих засобів фізичної культури (Волкова С. С., 2000; Денисенко Н. Ф., Аксьонова О. П., 2006; Черній В., 2014; Язловецький В. С., 2004). Їх руховий режим характеризується відносною гіподинамією, яка призводить до детренованості організму, зниженню спротиву та послабленню захисних сил (Черній В., 2014). В умовах сучасного технічного прогресу, коли напружений ритм життя поєднується із сенсорними та інформативними перенавантаженнями і гіпокінезією, питання зміцнення здоров’я засобами фізичної культури дітей і підлітків з ослабленим здоров’ям є надзвичайно важливою. Одним із важливих заходів для вирішення означеної проблеми є впровадження фізичної культури у побут школярів та проведення систематичної роботи з фізичного виховання (її пропаганди, організації, забезпечення, контролю за ефективність здійснюваних заходів), особливо з тими, які мають відхилення у стані здоров’я і фізичного розвитку, вивчення й узагальнення досвіду роботи з дітьми цієї категорії. На жаль у багатьох загальноосвітніх навчальних закладах таких дітей звільняють від уроків фізичного виховання, хоча вони більше, як здорові потребують таких уроків (Боднар І. Р., 2013; Демчук С., Злуніцина Н., Романова В., 2012; Перепецкая Т., 2000). Наукові дослідження показали, що фізичні вправи та загартовування є могутніми засобами попередження і лікування різних захворювань, а також профілактики різних відхилень, які спостерігаються у дітей з ослабленим здоров’ям. Ці заходи зміцнюють здоров’я школярів, підвищують захисні сили організму, сприяють усунення чи компенсації патологічних порушень та ліквідації вторинних функціональних зсувів, тренують їх і підвищують фізичну й розумову працездатність (Булейченко О. В., Євтушок Н. В., 2009; Казанцева А. В., 2012; Королевська Т. Ю., 2010; Чепурна В., 2000). Процес фізичного виховання і оздоровлення школярів з ослабленим здоров’ям засобами фізичної культури у порівнянні з їх ровесниками основної групи, де не зафіксовані відхилення у здоров’ї, має ряд особливостей. Розроблені форми і методи фізичної культури застосовуються з обмеженнями для школярів спеціальної медичної групи (Боднар І. Р., 2005, 2013; Булейченко О. В., Євтушок Н. В., 2009; Демчук С., Злуніцина Н., Романова В., 2012; Дикий Б. В., Бігорі П. П., Русин І. С., 2001; Майєр В. І., 2004; Степаненкова Є. Я., 2001; Черній В. П., Нєворова О. В., 2016). Особливої уваги заслуговують величини навантажень з врахуванням функціональних можливостей дітей, організація оптимального рухового режиму з використанням природних факторів, врахування ефективності занять, вироблення критеріїв адаптації, формування рухових і гігієнічних навиків та умінь самоконтролю (Дикий Б. В., Ілько А., 2001; Королевська Т. Ю., 2010; Леко Б., 2003; Мазур В. А., Єдинак Г. А., 2011; Язловецький В. С., 2004). Недостатня кількість, а у деяких випадках й відсутність сучасних, науково обґрунтованих практичних методичних посібників, створює для педагогів фізичної культури і батьків певні труднощі для організації й проведення занять з дітьми спеціальних медичних груп (Арєф’єв В. Г., 2001). Оздоровча направленість системи фізичного виховання можлива при обов’язковому лікарському контролі за тими, хто займається фізичною культурою, особливо в осіб з ослабленим здоров’ям (Мазур В. А., Єдинак Г. А., 2011; Носай О. Л., Коваль Л. М., 2010; Чепурна В., 2000). Отже актуальність нашого дослідження зумовлюється, з одного боку відомими фактами зниження здоров’я серед школярів, а з іншого – недостатньою вивченістю питання ширшого запровадження природних засобів оздоровлення, у тому числі й фізичних вправ у дітей з ослабленим здоров’ям. Гіпотеза дослідження полягає в можливості розробки сучасних рекомендацій організації занять фізичного виховання педагогами у загальноосвітніх навчальних закладах та батьками в домашніх умовах для дітей з ослабленим здоров’ям, забезпечення їм всебічного гармонійного розвитку і успішної підготовки для повноцінного самостійного життя й трудової діяльності. Мета дослідження – аналіз наукової літератури з питання фізичного виховання школярів з ослабленим здоров’ям та розробка рекомендацій і комплексів вправ для покращення і розвитку їхнього здоров’я. Завдання дослідження зумовлене поставленою метою і передбачає: – вивчення стану проблеми дослідження та науковий аналіз літератури з питання фізичного виховання школярів з ослабленим здоров’ям; – з’ясувати особливості впливу фізичних вправ, рухового режиму, загартовування на організм школярів з ослабленим здоров’ям; – встановити оптимальні режими оздоровчого фізичного навантаження для школярів спеціальних медичних груп; – розробити комплексні вправи та запропонувати розроблені рекомендації для занять фізичними вправами школярів спеціальних медичних груп; – з’ясувати можливості доступного об’єктивного контролю та самоконтролю за станом здоров’я школярів з ослабленим здоров’ям. Методи дослідження: вивчення науково-методичної літератури й теоретичний аналіз та узагальнення отриманої інформації. Об’єктом дослідження стали засоби покращення та розвитку здоров’я школярів. Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідалися автором на студентській науково-практичній конференції та публікувалися в університетському збірнику студентських наукових робіт у 2019 й 2020 роках.
Особливості побудови мікроциклів в академічному веслуванні
(2020) Кириловський, Р. А.; Рибак О. Ю.
Актуальність роботи. Значне збільшення обсягів та інтенсивності тренувальних навантажень, які, на думку провідних фахівців галузі, досягли майже граничних величин, а також збільшення числа тренувальних занять як упродовж дня, так і упродовж більш тривалих циклів тренувального процесу, спонукають науковців шукати нові шляхи удосконалення методики тренування спортсменів з метою підвищення її ефективності. Дане протиріччя в наявній системі багаторічного спортивного удосконалення може бути вирішене лише за рахунок якісного удосконалення структури та змісту тренувального процесу, його індивідуалізації. Процес перебудови системи підготовки з метою виходу її на новий, більш високий рівень охоплює, перш за все, її нижчі ланки. Отже, якісні перетворення повинні торкатися в першу чергу організації мікроциклів процесу підготовки спортсменів. Пошуки нових шляхів і методів раціональної побудови мікроциклів спрямовані на підвищення їх спеціальної працездатності, зокрема у підготовчому періоді тренувального процесу. На думку авторів це один з найбільш актуальних аспектів оптимізації системи спортивної підготовки, так як найбільший обсяг фізичних навантажень виконується саме у підготовчому періоді річного циклу. Важливе значення на цьому етапі відіграєь застосування спеціальних тренажерів. Можна припустити, що вивчення ритмічності змін рівня розвитку спеціальних фізичних якостей спортсменів (як упродовж дня, так і упродовж більш тривалих проміжків часу) дасть змогу визначити оптимальні режими тренувальних впливів, спрямованих на розвиток провідної якості веслярів – спеціальної витривалості. У дослідженнях, присвячених підготовці веслувальників-академістів, описано численні практичні методики підготовки команд у традиційних тижневих мікроциклах. Сьогодні пошуки нових підходів до структури та змісту тренувального процесу продовжуються у багатьох видах спорту. Тому обґрунтування шляхів пошуку раціональної організації тренувальних мікроциклів у спеціальній фізичній підготовці веслярів- академістів є актуальним і своєчасним науково-практичним завданням. Метою дослідження обране теоретичне обґрунтування ефективності тренувальних навантажень у програмах мікроциклів підготовки спортсменів в академічному веслуванні. Об'єкт дослідження: структура процесу підготовки спортсменів-веслярів. Предмет дослідження: зміст програм мікроциклів у структурі підготовки спортсменів в академічному веслуванні. Для вирішення поставленої мети поставлені наступні завдання: 1. Вивчити структуру малих тренувальних циклів підготовки веслувальників-академістів. 2. Визначити особливості планування мікроциклів різного спрямування. 3. Обгрунтувати теоретичні та змістовні засади побудови програм мікроциклів підготовки спортсменів-веслярів в академічному веслуванні. Для вирішення поставлених завдань використовувалися такі методи, характерні для даного роду педагогічних досліджень: – аналіз та узагальнення даних наукової та методичної літератури; – вивчення й узагальнення педагогічного досвіду підготовки спортсменів-веслувальників; – індукція і дедукція, прогнозування і проектування. Практична значущість результатів кваліфікаційної роботи – їхня цінність з позицій освітнього змісту для спортсменів і тренерів фізкультурно-спортивних організацій та освітніх закладів галузі ФКіС.
Особливості профілактики травматизму та психоемоційного відновлення після ушкодження опорно-рухового апарату спортсменів зі стрибків на батуті
(2021) Іваненко, А. В.; Болотникова Т. Г.
Багаторічне вивчення локалізації та характеру травматичних пошкоджень опорно-рухового апарату при заняттях спортом виявило, що найбільш частою і найбільш серйозною травмою є пошкодження колінних суглобів (більше 50 %). Складні анатомічні і біомеханічні умови функціонування колінного суглоба, а також велике фізичне навантаження, особливо при опорі ноги з обертанням, роблять його пошкодження найбільш частими. Поширеність ушкоджень колінного суглоба у деяких видах спорту дуже висока; аналіз літератури та матеріалів досліджень показує, що найбільша кількість травм нижніх кінцівок серед представників різних видів спорту, спостерігається у спортсменів, які займаються стрибками на батуті. Травми опорно-рухового апарату є основною причиною перерви в тренувальному процесі, що відповідно веде до стійкого зниження рівня фізичної працездатності і якості життя спортсменів. Оцінка клінічного стану спортсменів з травмами нижніх кінцівок традиційно проводиться з урахуванням двох основних чинників: больових відчуттів і функціональних можливостей ураженого суглоба і нижніх кінцівок в цілому. Для об'єктивної оцінки клініко функціонального статусу спортсменів запропоновані численні клінічні, біомеханічні та електроміографічні методики. Однак жодна з них не дозволяє отримати уявлення про те, наскільки травма обмежує життєдіяльність спортсмена. Одним з нових критеріїв ефективності лікування, що отримали в останні роки широке поширення, є дослідження показників якості життя, котра є інтегральною характеристикою певних станів організму: фізичного, психологічного, емоційного і соціального, заснована на суб'єктивному сприйнятті особистості. Оцінка якості життя дозволяє тренеру та спортсмену здійснювати постійний моніторинг впливу засобів відновлення. Поєднані пошкодження структур колінного суглоба у представників стрибків на батуті представляють особливий вид патології, що вимагає спеціального відновлення. Одним з основних засобів батутистів є різні види фізичних вправ. Разом з тим, методика фізичної та психічного відновлення, а також їх вплив на якість життя спортсменів, особливо при поєднаних пошкодженнях, знаходиться в процесі постійного вивчення. Тому розробка, наукове обґрунтування та впровадження програми фізичної та психологічного відновлення є актуальним.
Особливості психологічної підготовки важкоатлетів у змагальному періоді спортивного тренування
(2021) Гримак, А. С.; Болотникова Т. Г.
Як будь-який олімпійський вид спорту, важка атлетика, в основі якої лежить виконання вправ з підняття штанги над головою, має на меті досягнення її спортсменами найвищого результату. На сьогоднішній день, для здобуття перемоги, важкоатлету, окрім розвитку фізичних якостей, потрібні і певні особистісні якості, і певні психічні ресурси, які формуються у процесі психологічної (психічної) підготовки. Психологічна підготовка спортсменів олімпійських видів спорту загалом і важкої атлетики, зокрема, дуже важлива і мало вивчена в даний час. Повноцінну підготовку важкоатлетів до постійно збільшуючих фізичних навантажень, допомогу у складних ситуаціях, що виникають як під час тренувань, так і під час змагань, а також психологічну стійкість під час виступу можуть реалізувати професійні психологи та психотерапевти. Однак не кожна спортивна школа, спортивний клуб може залучати до роботи психологів, при цьому психологічна підготовка спортсменів, здебільшого, лягає на плечі тренерів. Знання випускниками спеціальності 017 «Фізична культура і спорт» особливостей психологічної підготовки та методики оцінки компонентів психіки спортсменів допоможе побудувати шлях професійного зростання як вихованців-спортсменів, так і педагогів-тренерів.
Особливості тренувального процесу легкоатлетів- паралімпійців у змагальний період
(2021) Цвєтов, І. С.; Деркач В. М.
У кваліфікаційній роботі узагальнено і систематизовано сучасні дані щодо спортивної підготовки висококваліфікованих легкоатлетів із порушеннями функцій опорно-рухового апарату у змагальному періоді. Визначено найбільш ефективну модель управління тренувальним процесом легкоатлетів-паралімпійців у змагальному періоді з ціллю поліпшення фізичної підготовленості і як наслідок, результатів змагальної діяльності. Знайдено співвідношення залежності результатів змагальної діяльності від зміни показників фізичної підготовленості легкоатлетів-паралімпійців при використанні запропонованої моделі управління.
Особливості фізичної реабілітації осіб з серцево-судинною патологією в умовах реформування медичної галузі
(2020) Шлюхтіна, О. В.; Марцінковський І. Б.
Актуальність теми. В останні десятиліття ішемічна хвороба серця (ІХС), в тому числі й інфаркт міокарда (ІМ), стали основною причиною смертності у більшості європейських промислових країн. За даними ВООЗ, у віці 50–54 роки вона складає 454–467 осіб на 100 000 населення. Україна посідає одне з перших місць в Європі за показниками смертності від хвороб системи кровообігу, який складає 459,48 на 100 000 населення. Цей показник значно перевищує аналогічний у таких країнах як Франція (30,08 на 100 000 населення), Німеччина (75,09 на 100 000 населення), Польща (88,37 на 100 000 населення), Великобританія (76,11 на 100 000 населення). Серцево-судинна патологія у Європі зумовлює близько 40 % усіх випадків смерті осіб віком менше 75 років, з яких раптова серцева смерть становила понад 60 %. В Україні захворюваність на хвороби системи кровообігу займає перше місце у структурі загальної смертності й свідчить про зростання поширеності цієї патології та є несприятливим показником стану популяційного здоров’я населення. У формуванні захворюваності провідну роль відіграють гіпертонічна хвороба, ІХС та захворювання судин головного мозку, частка яких відповідно становить 36,8; 24,5 та 19,2 %. У структурі поширеності хвороб системи кровообігу та захворюваності на них серед дорослого населення частка ІХС складає відповідно 34,4 та 27,5 %, серед осіб працездатного віку – 27,2 та 23,8 %, пенсійного – 38,3 та 30,6 %. Смертність від хвороб системи кровообігу в Україні складає близько 65,8 %, при цьому від ІХС – 71,1 %. Структура смертності в Україні загалом залишається незмінною впродовж останніх десятиліть. Найпоширенішою патологією смертності в Україні за останні десятиліття є ІХС. ІХС стабільно посідає перше місце в структурі причин первинної інвалідності дорослого населення, і впродовж останніх років показники залишаються практично незмінними (20,1 % – у 2009 та 19,5 % – у 2012 роках). За даними Європейського товариства кардіологів, у популяції ураженість чоловіків удвічі вища, як у жінок. Захворюваність трапляється в молодих, його пік припадає на середні й старші вікові групи, причому з віком кількість хворих зростає. У підгрупі чоловіків віком 45–54 роки захворюваність становить 2–5 %; 65–74 роки – 11–20 %. Подібні показники реєструються й у жінок: відповідно 0,5–1,0 % та 10–14 %; у віці понад 75 років різниця показників між чоловіками та жінками не реєструються. Ризик розвитку атеросклерозу вінцевих судин та ІХС суттєво збільшується через недотримання здорового способу життя та здорового харчування, шкідливих звичок, недостатньої фізичної активності, особливо серед людей працездатного віку. Значної частини передчасних смертей від хвороб системи кровообігу можна було б уникнути за умови реалізації адекватної державної політики у сфері охорони здоров’я, спрямованої на зниження впливу чинників ризику, поліпшення роботи медичних служб та підвищення рівня свідомого ставлення громадян до свого здоров’я. ІХС – захворювання, причиною виникнення якого є абсолютне (при інфаркті міокарда та інших органів) або відносне (наприклад, стенокардія) порушення кровопостачання міокарду із-за ураження вінцевих (коронарних) артерій серця. ІХС зумовлюється переважно атеросклерозом. Утворення атеросклеротичних бляшок з внутрішньої поверхні судин спричиняє звуження їх просвіту та порушенням току крові цією судиною і недостатнім постачанням крові до органів і тканин. Атеросклероз розвивається не тільки у вінцевих судинах серця, але й в будь-яких інших судинах людського організму. Як «самостійне» захворювання ІХС виділена ВООЗ 1965 року у зв’язку з великим медико-соціальним значенням. Небезпека ІХС – раптова смерть. На її долю припадає близько 2/3 випадків смерті від серцево-судинних захворювань. Серед безпосередніх причин розвитку ІХС називають спазм, тромбоз або тромбоемболію коронарних артерій серця та функціональну перенапругу міокарда в умовах атеросклеротичної оклюзії цих артерій. Проте не тільки місцеві причини стають причиною розвитку ішемії та некрозу серцевого м’язу і його наслідків. Ними не вичерпується етіологія ІХС, тісно пов’язаної з атеросклерозом. Тільки у рідких випадках при ІХС не буває атеросклерозу вінцевих артерій серця. Патогенетичними факторами ІХС є гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, надмірна маса тіла (ожиріння), малорухливий спосіб життя, куріння тютюну, порушення толерантності до вуглеводів, особливо цукровий діабет, сечокислий діатез, генетична схильність, належність до чоловічої статі. Патогенетичні фактори ІХС епідеміологами розцінюються як фактори ризику, тобто показники можливості розвитку інфаркту міокарда як головного прояву ІХС у певний проміжок часу (здебільшого 10 років) у певної групи населення (зазвичай 1000 осіб). Передбачувана цінність гіперліпідемії становить 21 %, а сума таких факторів, як гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, куріння тютюну і надмірна маса тіла – 44 %, тобто майже у половини обстежуваних осіб з чотирма факторами ризику протягом 10 років розвивається ІХС. Гіперліпідемія як патогенетичний фактор ІХС має значення не тільки для розвитку атеросклерозу вінцевих артерій серця – морфологічної основи хвороби, але й для утворення тромбів на атеросклеротичних бляшках у просвіті коронарних артерій. При ІХС велике значення має цукровий діабет, оскільки він супроводжується гіперліпідемією. В ґенезі інфаркту міокарду суттєву роль відіграє артеріальна гіпертензія, яка ускладнює перебіг атеросклерозу, у тому числі й вінцевих артерій серця, призводить до функціонального переобтяження міокарда, сприяє розвитку плазморагічних, геморагічних і тромбоемболічних змін. Надлишкова маса тіла та малорухливий спосіб життя створюють передумови порушення ліпідного обміну, а ожиріння забезпечує збільшення навантаження на серце. Куріння тютюну спричиняє спазми судин, порушення постачання кисню тканинам, у тому числі серцю, сприяє розвитку ІХС та її наслідків. З 2018 року в Україні діє нова система реабілітації хворих з ІХС, де відновлювальне лікування в реабілітаційних відділеннях санаторіїв здійснюється за рахунок коштів регіональних Управлінь виконавчих дирекцій Фонду соціального страхування України за тристоронніми договорами. Застрахована (працююча) особа, якій необхідна реабілітація обирає санаторій для відновлювального лікування за рекомендацією лікаря. Метою нашого дослідження стало вивчення ефективних шляхів комплексного застосування засобів фізичної реабілітації при ІХС на амбулаторному етапі реабілітації. Виходячи із мети були сформовані наступні завдання: 1. Дослідити основні види реабілітації та принципи її етапності у хворих на ІХС. 2. Провести аналіз особливостей планування та організації тривалих фізичних навантажень у фізичній реабілітації хворих з ІХС та тих, хто перехворів ІМ. 3. З'ясувати ефективні системи тривалих фізичних навантажень при фізичній реабілітації хворих з ІХС та тих, які перехворіли ІМ, на амбулаторному етапі з метою повернення цих пацієнтів до суспільно-корисної діяльності й вторинної профілактики факторів ризику хвороби. Предметом дослідження стала ІХС та її ускладнення у вигляді ІМ. Матеріалом дослідження стали публікації за темою у вітчизняній та зарубіжній спеціалізованій літературі. Об’єкт дослідження – засоби тривалої фізичної реабілітації при ІХС на амбулаторному етапі активного спостереження сімейними лікарями. Методи дослідження – системний та аналітичний підхід в опрацюванні літературних джерел з узагальненим опрацюванням. Наукова новизна дослідження полягає у проведенні аналізу та удосконаленню програм тривалої фізичної реабілітації хворих з хронічною ІХС та ІМ в амбулаторних умовах. Апробація результатів магістерської роботи. Результати кваліфікаційної роботі було оприлюднене на IV міжрегіональній науково- практичній конференції “Priority directions of science and technology development” (м. Київ, 2020 р.) Практичне значення. На підставі результатів проведеного дослідження буде запропонований оптимальний варіант тривалої фізичної реабілітації хворих хронічною ІХС та ІМ на рівні сімейних амбулаторій в умовах реформованої первинної ланки охорони здоров’я України.

Переглянути

Перегляд Кафедра теоретичних основ олімпійського та професійного спорту (ТООтаПС) за Ключові слова "017 “Фізична культура і спорт“"

Результатів на сторінці

Налаштування сортування